Тема: Політичні процеси

Тема:    Політичні процеси

Мета: Розкрити особливості державотворчих процесів в 1991—1994 рр. З'ясувати їх здобутки і прорахунки. характеризувати перебіг політичної боротьби. Розвивати уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки. Виховувати учнів у дусі поваги до історії свого народу, вивчення нових знань.

Основні поняття і терміни: державотворчий процес, державні інтереси, дострокові вибори.

Структура уроку

I. Вивчення нового матеріалу:

План:

1. Державотворчий процес.

2. Здобутки і прорахунки процесу державотворення в 1991—1994рр. Президентство Л. Кравчука.

3. Дострокові вибори до Верховної Ради України і Президента України 1994р.

ІІ. Закріплення нових знань

ІІІ. Підсумки уроку

ІУ. Домашнє завдання.

І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Державотворчий процес.

Державотворчий процес — це процес формування вищих і місцевих органів влади, органів самоврядування, визначення їх повноважень і взаємодії та конституційне оформлення; визначення кордонів, державних інтересів та на їх основі вироблення пріоритетів зовнішньої, оборонної та внутрішньої політики тощо.

Процес утвердження незалежності України можна поділити на такі етапи:

16 липня 1990 р. — прийняття Декларації про державний суверенітет України.

24 серпня — прийняття Акта проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. — підтвердження Акта проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі; вибори Президента України.

28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України.

Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання. Перш за все: будівництво власної суверенної держави;

·        демонтаж тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави;

·        трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей;

·        національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні;

·        встановлення рівноправних зв'язків з далекими та ближніми, сусідами.

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової, і становлення державних владних структур. Поряд з цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися 31 березня 2002 р.

Немало проблем у становленні та роботі виконавчої влади (вищий орган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністерства, державні комітети та відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Головна з них — нерішучість і непослідовність у здійсненні реформ.

Триває процес формування й утвердження судової влади, що концентрується в особі Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та військових судів.

Главою держави є Президент України. Концентрованим виразом процесу державного будівництва є стан справ з прийняттям нової Конституції. До 1996 р. Україна жила за оновленим основним законом зразка 1978 р.

Після прийняття Конституції України процес юридичного оформлення української державності можна вважати в основному завершеним.

Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19 жовтня 1993 р. — військову доктрину України, яка виходить з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служба безпеки України. Наприкінці 90-х років XX ст. Національна гвардія була об'єднана зі збройними силами.

Незалежна Україна формувалася як багатопартійна держава, у якій вже в перші роки було зареєстровано понад 40 політичних партій. Також діяла значна кількість громадських організацій, серед яких значним впливом користувалися Федерація профспілок України, Український союз промисловців і підприємців, Спілка офіцерів України, Спілка незалежної української молоді тощо. Значно активізувалося за перші роки незалежності релігійне життя. Особливостями державного будівництва в Україні є:

·        становлення й утвердження незалежної держави відбувається в умовах незавершеності процесу формування української нації, недостатнього рівня національної самосвідомості;

·        у суспільстві досить слабкі демократичні традиції;

·        тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатися відкриті й приховані противники незалежності.

2. Здобутки і прорахунки процесу державотворення в 1991 — 1994 рр. Президентство Л. Кравчука.

Чинники, які сприяли державотворчому процесу.

·                           Державотворчі традиції.

·                           Мирний шлях здобуття незалежності.

·                           Підтримка з боку населення.

·                           Демократичний вибір.

·                           Міжнародне визнання України.

·                           Підтримка з боку США та інших держав.

Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес.

·              Економічна криза.

·              Корупція вищих ешелонів влади.

·              Тривала відсутність видимих позитивних зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві.

·              Деформованість і незавершеність формування української нації.;

·              Невиробленість національної ідеї.

·              Втручання Росії, яка не змогла змиритися з втратою України.

3. Дострокові вибори до Верховної Ради України і Президента України 1994р.

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в країні, що в свою чергу потягло за собою загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України.

27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політичних партій. Більше всього місць отримала КПУ — 96 (до них слід додати ще 5 членів Компартії Криму), СПУ — 14, СелПУ — 18, Рух — 20. Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників. Отже, вибори засвідчили домінування лівих сил у Верховній Раді. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент Прем'єр-міністром затвердив В. Масола.

Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори, що відбулись в червні—липні 1994р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент України приніс присягу.

Вибори 1994 р. стали свідченням того, що Україна стоїть на демократичному шляху розвитку. Україна стала першою серед країн СНД, де зміна влади відбулася мирним демократичним шляхом.

II. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

·        Що таке державотворчий процес?

·        Яку дату можна вважати відправною у цьому процесі?

·        Які ви можете назвати здобутки державотворчого процесу на першому етапі?

·        Які, на вашу думку, були допущені прорахунки?